Оля

Привет, теперь со мной можно общаться через LiveJournal Messenger. Это очень удобно, потому что быстрее и проще. Подключайтесь. Вот мой Windows Live ID olya_o_o@livejournal.com.

***
Людей неинтересных в мире нет...
Их судьбы как истории планет.
У каждой всё особое, своё.
И нет планет похожих на нее....

И если умирает человек,
С ним умирает его первый снег
И первый поцелуй, и первый бой...
Всё это забирает он с собой......
***

Pure Love

"Чистая любовь - это любовь без претензии на обладание. Чистое восхищение человеком и отказ от какой-либо необходимости (не желания) быть с объектом обажания, иметь его расположение и постоянное общение с ним. Испытывающий чистую любовь уже счастлив, зная что в мире существует объект его любви, ему всё равно с кем этот человек, как он относится к нему самому, любит ли он его или ненавидит. Чистая любовь лишена фанатизма, чистая любовь - источник неиссякаемой радости.
Такая любовь, несмотря на свою простоту, доступна далеко не каждому, ведь чтобы полюбить человека чистой любовью нужно обладать сильным характером и уметь контроллировать некоторые эмоции.

Чистая любовь наиболее ценна, так как никогда не бывает неудачной и не может причинить боли, ибо когда человек начинает испытывать чистую любовь он уже становится счастливым.
Ревность, тоска по любимому человеку, желание взаимности - признаки того, что вы далеки от чистой любви. Любящий не ревнует, он желает счастья своему любимому. Любящий не скучает по любимому, он ждёт встречи с ним. Любящий не ждёт взаимности, ибо это желание - лишь проявление эгоизма.

Мы все капли одного дождя, порой случается так, что нам кажется, что мы встречаем человека похожего на нас, но на самом деле капля этого человека падает параллельно нашей и поэтому в ней отражаемся мы сами. Берегите капли, падающие вместе с вами."

Щось сьогодні мене зачепила ця акустична версія Justify...
Якась вона світла, тиха, спокійна, як розмова з старим добрим другом...

По суті, третім рівнем мала би бути робота, але її як такої поки що не існує) Якби банально це не звучало, але роботу зараз знайти вкрай важко... Через це я часом занадто нервую, сни дурні сняться про те, що я ніяк не можу знайти виходу. Це дуже паскудно, коли не знаходиш місця, де можеш себе реалізувати. Лізуть думки, що ти нічого не вартий і 5 років в універі нікому непотрібні. Я зараз не в найкращому настрої, тому вся ця писанина виглядає доволі пессимістичною, але ситуація дійсно вбиває по трошки, клітинка за клітинкою щодня... Можливо повернусь назад в торгівлю. Декілька років назад я працювала в цій сфері, це не найкращий варіант, але принаймі мені це подобалось - я люблю працювати з людьми... В будь-якому випадку треба кудись іти, бо вдома здурію. Мені протипоказано бути домогосподаркою, починає прогресувати деградація... Не хочу щоб мозок геть атрофувався... 

Другим левелом мого життя був інститут... Як правило, всі після школи кудись вступають, хтось йде по бажанню і за покликом серця, когось батьки "по знайомству" запихують, хтось іде куди-небудь аби диплом був... Я поїхала в Франківськ... Так як це був оптимальний варіант, я тут часто бувала, мені подобалось це місто, мала тут родичів, отже краще не придумаєш... Поїхала я з татом в моральну підтримку.. Здавала іспити на "дуже" жіночу спеціальність - "Програмне забезпечення автоматизованих систем", тобто нормальною мовою інженер-програміст з мене мав получитися... І от саме сьогодні я забрала свій вистражданий диплом... Вчитися було  нелегко, як завжди звичайно була і халява, якою користувався кожен (щеб пак щоб студент халявою не скористався))))), але були і напряги, від яких реально мізки кипіли.. Самий смак навчання в інституті я чогось відчула вже при кінці, тобто на 4-5 курсі, тепер якось аж шкода що не використала ті можливості, які були. Своїм Приватним вищим навчальним закладом "Галицькою Академією" я задоволена, було багато гарний викладачів, які лишили не тільки теплі спогади, але грунтовні знання, за що їм всім красно дякую :)... Група в нас була дуже гарна, самі хлопці правда).. Одна єдина моя одногрупниця вийшла заміж, народила і перевелася на заочне.. Як висновок, я дуже полюбляю чоловічу компанію, в мене до неї був потяг ще з дитинства )))  Всі ігри, гульки і незрозумілі вчинки робилися з моїми друзями-хлопцями, і якось так по життю пішло, що я їм більше довіряю) Серед дівчат завжди більше якихось інтриг, непорозумінь... і ще як я помітила жінки набато мстливіші за чоловіків... хоча і хлопчики бувають трапляються ангелики, а потім таке витворяють, що ого-го... А ну і ще пару слів про те, чого ж саме така спеціальність... Зі школи подобалось працювати з ПК, якось легко там все розуміла, часто допомогала вчителям, друзям,  якщо виникали якісь проблеми з ними, ну і було потім мною вирішено вступати кудись в тій сфері, батьки допомогли вибрати куди саме) За 5 років інституту та мого перебування в Івано-Франківську я встигла "дорватися" до міського життя, загуляти, нагулятися, перефарбуватися разів зо шість в різні кольори, набратися шкідливих звичок, їх покинути, профільтрувати список друзів, лишитися ні з чим, впасти в відчай, в депресію, підключитися до інтернету, потішитися з цього приводу, накачатися купи потрібних і не дуже речей, зареєструватися на сайті знайомств, познайомитися, зацікавитися, закохатися, зустрітися "в реалі", розчаруватися, знову впасти в відчай, на емоціях закрутити роман, побути на 7 небі від щастя, відкрити очі, грохнутися на землю, піти на роботу,  позустрічатися з однокурсником, розізлитися, зняти рожеві окуляри і почати жити)))  

Знайшла фото свого рідного містечка і краєвиди:
 

Вулички з типу приватними будинками



Річка, що тече крізь усе містечко. На вигляд як потічок, але під час сильних дощів чи коли сніг тане має неабияку руйнівну силу



Колись я тут жила :)



Вигляд на військову частину

І трохи улюблених пейзажиків:




Вид на Яремче

Напевно варто написати пару слів про себе :), що б люди знали з ким спілкуютьсяс чи до кого просто потрапили на сторінку, блукаючи нетом. Зараз трохи автобіографії, згодом по мірі згадування чогось буду дописувати)... Народилася 22 березня 1987 року, вночі, були сильніші морози, надзвичайно великі кучугури снігу, можливо тому досі її люблю - зиму :) З"явилася на світ, можна сказати, далеко від цивілізації))) - це наші гори Карпати, за кілька кілометрів до Яремчі, у військовому гарнізоні. Не має значення, як я там опинилася, точніше мої батьки, але дякую Богу, що моє дитинство минуло саме там... Зараз від того військового містечка лишилися майже руїни, в нормальному стані підтримуються лише окремі будівлі, але тоді це був мій справжній малесенький світ, райський куточок) В нас було майже все, нічого не бракувало, чарівна природа - така краса і насолода :)... Тепер сидячи в бетонних джунглях щиро сумую за  усім тим...  В тому гарнізоні я провела 16 щасливих років, закінчила школу, знайшла  кохання, правда там воно  і лишилось... Але пам"ять - то головне, і в ній залишилось багато яскравих і позитивних неповторних моментів мого життя, які я наврядчи коли-небудь забуду... Розберуся як додавати фото)), обов"язково покажу вам всім краєвиди, які міцно запали мені в серце ;)

 

Нарешті дійшли руки до того, щоб зробити собі ЖЖ. Поки що не знаю, яка в ньому користь чи мінуси)) Повний аматор, мало що виходить з першого разу, але пробую, можливо далі піде легше, краще і цікавіше))